Ось уже котрий рік прагнення до співпраці та інтеграції із західними країнами заявлено як одна з головних цілей української політики. Чи допомогло це Україні, або зашкодило їй?
Свою відповідь на це питання в програмі «Романенко. Бесіди» пропонує політтехнолог Максим Карижський, глава консалтингового агентства Karyzhsky. Communications.
«В основі будь-яких здорових двосторонніх відносин лежить чітке декларування інтересів, рух назустріч і спільні проєкти з реалізації цих інтересів. Але таких проєктів було - раз-два, та й усе. На мій погляд - саме тому, що в українців не було такої установки. Українські політики з'являлися на Заході, щось обіцяли, а потім робили все навпаки», - каже гість програми.
В результаті у Вашингтоні вирішили, що тут говорити нема про що. Але як раз з США можна було обговорювати конкретні проєкти. І такі проєкти були, наприклад, під час президентства Леоніда Кучми, коли український контингент входив до складу колективних сил - а це, на думку Карижського, дуже важливо. За часів війни в Іраку присутність України відігравало велику роль для самих американців: мовляв, ми туди ліземо не одні.
«Але англо-американська політика в Україні, яка розгорнулася з 1991 року, зараз, на мій погляд, себе вичерпала. Можна в цьому відношенні порівняти нашу країну з Польщею, де не потрібно було будувати громадянське суспільство - воно вже було. Зараз там 60 мільярдів доларів прямих американських інвестицій, а в Україні - мізерна цифра. Ось приклад того, як одна країна будувала двосторонні відносини, а інша займалася чим завгодно, тільки не цим», - зазначає Максим Карижський.
Також розглядалося питання, як ці відносини можуть змінитися.
